14 березня 1991-го року, у день 100-ї річниці від дня народження видатного українського актора Амвросія Бучми, у його меморіальній квартирі Музей театрального, музичного та кіномистецтва України відкрив ювілейну виставку митця.

«Виставка до 100-річчя з дня народження народного артиста СРСР А. М. Бучми створювалася меморіальній квартирі артиста, на матеріалах з архіву його родини.Виставка складається з двох частин – меморіальної і літературної. Меморіальна частина являє собою робочий кабінет А. М. Бучми, де з допомогою родини відтворено все, як було за життя господаря.Літературна частина виставки була створена з метою визначити місце А. М. Бучми розвитку українського театру ХХ сторіччя, простежити головні етапи його творчості – від 1906 р., коли молодий Бучма прийшов «хористом і танцюристом» у трупу театру товариства «Руська бесіда» і до завершення його творчого життя в середині 50-х років. Головне завдання виставки в цілому: розкрити особистість Амвросія Бучми – талановитого актора і цікавої, неоднозначної людини.Виставка побудована переважно на оригіналах: фото, документах, афішах, програмах, меморіальних речах, які зберігаються в квартирі А. Бучми» [І. Мелешкіна «Тематико-експозиційний план виставки, присвяченої 100-річчю народного артиста СРСР А. М. Бучми»].

Декілька цікавих маловідомих фактів про ювілейну виставку Амвросія Бучми: Створення музейної виставки на матеріалах родинного архіву відбулося з ініціативи онуки А. Бучми, відомої театрознавиці Валентини Заболотної. Її бажанням було створення у великій квартирі Амвросія Бучми за адресою вул. Володимирська, 14, де митець з родиною мешкав з 1944 р., після повернення до Києва з евакуації, меморіального музею – філії Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.

Побудова постійно діючої виставки у заселеній квартирі була безпрецедентним кроком і мала стати підготовчим етапом до музеєфікації помешкання й колекції. Керівництво Музею (директор Леонід Матат, заступниця з наукової роботи Ольга Гуєвська) радо зголосилося на пропозицію В. І. Заболотної – до меморіальної квартири Амвросія Бучми були відряджені дві наукові співробітниці відділу історії театру, була задіяна група художників-проектантів для створення експозиції.

Від Музею над виставкою до 100-річчя Амвросія Бучми працювали дві старші наукові співробітниці сектору радянського театру: Ірина Мелешкіна та Ірина Вороніна. Впродовж 1990-го р., здійснюючи щотижневі візити до меморіальної квартири, науковиці вивчали велику колекцію родини, відбирали матеріали для експонування, створювали концепцію та тематико-експозиційний план майбутньої виставки, працювали з художниками-експозиціонерами.

Для вирішення експозиційного простору була запрошена група київських художників-проектантів на чолі з відомим українським архітектором і художником Юрієм Кисличенком та його сином Сергієм. Вони запропонували вдале художне рішення для постійно діючої виставки у житловому приміщенні – легкі білі рами у стилі модерн, які гармоніювали з декором стін. Цікаво, що це не перший випадок співпраці групи художників, очолюваної Ю. Кисличенком, з Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України: за кілька років до того вони створювали експозицію будинку-музею Марії Заньковецької, філії МТМКУ. Були сподівання, що меморіальна квартира-музей Амвросія Бучми стане ще однією такою філією.

При створенні виставки її кураторкам велику консультаційну допомогу надавали члени родини Амвросія Бучми – його онука Валентина Ігорівна Заболотна та її мати, невістка Бучми Ірина Іванівна Зубова. Інформація про життя і побут великої акторської родини черпалася з першоджерела, від очевидців подій.

Під виставку у великій восьмикімнатній квартирі було відведено дві кімнати – кабінет та вітальня. Проте експозиція розпочиналася ще з передпокою, де були розміщені фото численних знаменитих гостей цього дому.

У кабінеті Амвросія Бучми створювався так званий «ефект присутності», ніби господар ненадовго вийшов з-за столу та скоро повернеться. Такий прийом став можливим завдяки великій концентрації у квартирі особистих (меморіальних) речей видатного митця, ретельно збережених його родичами.

Основна експозиція містилася у вітальні, де у легких світлих стендах були представлені матеріали, що висвітлювали життя і творчість А. Бучми. Всього було змонтовано 12 стендів (близько 150 експонатів), які у порядку, близькому до хронологічного, розкривали такі теми:– Юність А. Бучми, робота в театрі «Руська бесіда»;– Провідний актор Курбасового «Березоля»;– Амвросій Бучма в кіно;– Робота в театрі ім. Івана Франка;– Амвросій Бучма у родинному колі.Смисловим центром експозиції було фотозбільшення у людський зріст, яке представляло Бучму в ролі Макара Діброви (1946 р.). Актор був зображений в момент знаменитої шестихвилинної «бучмівської паузи», яка увійшла в підручники з історії театру.Комплекси з особистих речей митця висвітлювали його багаторічні захоплення: полювання, риболовлю, шахи, читання та ін.

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України здійснював екскурсійне обслуговування виставки, присвяченої 100-річчю народного артиста А. М. Бучми. Старша наукова співробітниця Ірина Мелешкіна протягом 1991-1993 рр. проводила екскурсії виставкою для екскурсійних груп школярів та студентів. А господарка меморіальної квартири Валентина Заболотна усіх численних відвідувачів гостинного дому Амвросія Бучми приймала саме у виставковій вітальні, частиною експозиції якої був легендарний розкладний овальний стіл. За сімейними розповідями, за цим столом Бучма збирав усіх – від академіка до двірника.

Виставка, присвячена життю ї творчості Амвросія Бучми, проіснувала у його меморіальній квартирі з березня 1991 р. по 1997 р. включно. Після того меморіальна квартира А. Бучми була продана, особисті речі й документи митця були передані до фондової колекції Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.

«Єдине, що буде завжди в театрі, – це живий актор, «обаятельний» собою і своєю талантливістю. Коли є Ільїнський або Бучма, спектакль виграє дуже і дуже. Коли ж у виставі є лише режисер, це недовговічне» [Лесь Курбас, 1924 р.]

Фото з фондової колекції Музею театрального, музичного та кіномистецтва України та вільних інтернет-джерел: