Куп’янський вертеп

У селі Богодухів Куп’янського повіту Харківської губернії була садиба поміщика Розаліон-Сошальського. Він часто виїздив у Київ у супроводі своїх кріпаків. Одного разу у 1828 році під час однієї із таких подорожей він узяв із собою конюха Івана Кузьмича Книшевського. В місті, побачивши виставу мандрівного вертепника, хлопець захопився цією виставою і назавжди покохав такий театр. Він попросив пана залишити його для навчання. Повернувся він через рік, добре засвоївши цю справу. За його вказівками дворові зробили вертеп і 36 ляльок до нього. Іван Кузьмич спочатку забавляв виставами хазяйського сина, а потім став показувати їх у сусідів свого пана. Найбільше вистав давали на Різдво і до великого посту. Виїздив Книшевський і на ярмарки, але тут давав, згідно з наказом влади, тільки другу частину вистави – “Комедію про запорожця”. До речі, лялька царя Ірода у цьому вертепі, як деякі стверджують, була схожа на поміщика Розаліон-Сошальського.

Тут було й кілька нових, пов’язаних з даним часом персонажів – купець із Бердичева, російський тесля, син Козака з дівчиною Марушкою.

Скриня цього вертепу збита із дощок, без будь-яких прикрас. Прорізи в підлозі вкриті тканиною. Вгорі вирізано було в дереві віфлеємську зірку. У 1917 році її було змінено на п’ятикутну.

Розпис Куп’янського вертепу – це птахи у клітках.

Коли Книшевський став старим, він передав свою справу онуку Г.Панасенку. У 1880-му році той почав давати власні вистави.

Один із любителів вертепних вистав поміщик А.Селиванов у 1880 році був на виставах Г.Панасенка. Свої враження він виклаву журналі „Київська старина” за 1884 рік....”Представление проходило при свічках. Господар вертепу – одинадцятирічний Гаврила сидів за скринькою, водив фігурки і говорив за них різними голосами. Деякі сцени – речитативом, деякі пропускав зовсім, деякі співав. Поруч з хлопцем сидів його помічник і супроводжував виставу грою на бандурі”.

Більше ста років проіснував цей вертеп. Та після 1917 року Панасенко майже не грав релігійну частину вистави.

Лист колгоспника артілі ім. А.Мікояна куп'янського району Харківської області Гаврила Сергійовича Панасенка:

„В даний час у мене знаходиться і зберігається старовинний Український ляльковий Драматичний театр (Вертеп) - українська старовина, що дісталася мені у спадщину від мого діда, який в Києві у 1828 році вивчив усі сцени і пісні вертепної драми. Дід був кріпаком і ставив цей театр до 1878 р, а коли постарів, вивчив мене і з 1880 р. я ставив вже самостійно під наглядом свого діда. Одного разу мені довелося ставити вертепну драму в поміщика Саранданського на день народження, усі гості залишилися дуже задоволеними, про що є підтвердження тов. Селіванова, копію печатного відзиви якого зберігаю.

Скриню отримав у спадок у 1878 році, зроблена у 1829 р. Ляльки з 1829 року.

Вертеп почав робити з 1829 року і робив регулярно до Русько-Германської війни. З Русько-Германської війни і по даний час роблю представления не регулярно, поставити і тепер доводиться декілька разів на рік”.

У 1936 році Панасенко ставив вертеп 3 рази. Це були останні вистави цього вертепу. Тоді ж був зайнятий фільм про нього. У 1937 році науковці музею викупили вертеп у Панасенка і він став експонатом театрального музею.

В Куп’янському вертепі збереглися такі ляльки, як: Марія, Марушка Пастухи – два, столяр, тесля, поляк, полячка, п’ятниця, Рахіль, Савушка, син козака, смерть, циган, циганка, шинкар, шинкарка, янголи (2), Антон, вовк, воїни два, волхви, диявол, гадюка, грушняка, дід, єврей, єврейка, Йосиф, Ірод, козак, коза, колісниця Ірода, коняка.